Авіаційна документація для пілотів

Зміст

• Сертифіковані Посібники
• Керівництво з льотної експлуатації літака (AFM – Airplane/Aircraft Flight Manual)
• Щоденна робота екіпажу
• Посібник з експлуатації льотного екіпажу (FCOM – Flight Crew Operating Manual)
• Стандартні операційні процедури (SOP – Standard Operating Procedures)
• Дозвіл на виліт з несправностями: MMEL, MEL та CDL
• Довідник оперативної інформації (QRH – Quick Reference Handbook)
• Дозвіл на виліт з несправностями: MMEL, MEL та CDL
• Навчання льотних екіпажів
• Навчальний посібник для екіпажу (FCTM – Flight Crew Training Manual)
• Адаптація та Філософія
• Корпоративні Документи та Додаткові Процедури
• Порівняння підходів Airbus та Boeing
• Електронні Польотні Портфелі (EFB)
• Отже

В основі безпеки авіації лежить складна, але логічна система документації. Це не просто набір папірців для кожного літака чи AIP для аеродрому, це фундамент, на якому будується підготовка екіпажів, виконання польотів, стандартизація дій та злагоджена взаємодія, особливо в критичних ситуаціях.

Від фундаментальних, юридично затверджених посібників виробника до специфічних інструкцій авіакомпанії – кожен документ має свою чітку мету та місце в загальній системі, що забезпечує найвищі стандарти безпеки.

Сертифіковані Посібники

Керівництво з льотної експлуатації літака (AFM – Airplane/Aircraft Flight Manual)

AFM (Airplane/Aircraft Flight Manual) – це експлуатаційний довідник літака, що схвалюється авіаційними органами. Він містить вичерпну інформацію про конкретний тип повітряного судна.

Документ розробляється виробником літака та затверджений авіаційною владою (як FAA чи EASA). AFM специфічний для кожної модифікації літака і зазвичай має бути на борту

Ключові аспекти AFM:

• Встановлює абсолютні обмеження експлуатації.
• Надає офіційні льотно-технічні характеристики.
• Описує конструкцію та роботу всіх систем.
• Містить затверджені процедури для всіх режимів польоту (нормальних, нештатних, аварійних).

AFM має найвищий пріоритет. Саме на основі AFM розробляється багато інших документів, включаючи MMEL.

Важливо оперативно оновлювати AFM і зв’язані з ним документи – наприклад, процедури в Operations Manual або аварійні чек-листи – після публікації будь-яких виправлень в AFM

Щоденна робота екіпажу

Посібник з експлуатації льотного екіпажу (FCOM – Flight Crew Operating Manual)

Якщо AFM – це юридичний фундамент, то FCOM – це основний робочий інструмент пілота.

Створений виробником на базі AFM, він адаптує технічну інформацію для практичного використання екіпажем. FCOM містить детальні описи систем, нормальних та надзвичайних процедур, а також дані про ефективні прийоми пілотування і характеристики продуктивності​

FCOM структурований логічно, відповідно до етапів польоту та систем літака, дозволяючи швидко знаходити потрібні процедури та дані. Він детально описує стандартні (Normal) та нештатні (Non-Normal) процедури, часто з більшими подробицями, ніж AFM.

Оператор може адаптувати FCOM під власні SOP (стандартні процедури), але якщо виникає розбіжність між FCOM і AFM, пріоритет має AFM

Стандартні операційні процедури (SOP – Standard Operating Procedures)

SOP – це внутрішні правила авіакомпанії, які деталізують, як саме екіпаж має виконувати дії в нормальних умовах. Вони розробляються на основі FCOM та регуляторних вимог, але враховують специфіку авіакомпанії. SOP забезпечують стандартизацію та узгодженість дій усіх екіпажів, що є критичним для взаєморозуміння та управління ресурсами екіпажу (CRM).

Стандартні операційні процедури (SOP) відіграють життєво важливу роль у забезпеченні безпеки та ефективності авіаційних операцій, виконуючи низку ключових функцій:

1. Встановлення стандартів та опис дій: SOP визначають єдині стандарти виконання завдань, описують алгоритми дій для всіх етапів польоту — від передпольотної підготовки, запуску двигунів, руління, зльоту до польоту за маршрутом, заходу на посадку та самої посадки, а також регламентують дії в екстрених ситуаціях.
2. Організація роботи екіпажу: процедури окреслюють рамки співпраці та правила поведінки в екіпажі, описують розподіл обов’язків між пілотами (наприклад, на “Pilot Flying” — пілота, що пілотує, та “Pilot Monitoring” — пілота, що контролює) та встановлення стандартної фразеології і обов’язкових доповідей (callouts) на різних етапах польоту.
3. Забезпечення злагодженості та комунікації: SOP сприяють чіткому розподілу ролей та відповідальності, ефективному обміну інформацією та злагодженій, скоординованій роботі всіх членів екіпажу, що мінімізує ризик помилок.

На відміну від AFM чи MEL, SOP не є затвердженим зовнішнім регулятором документом – це внутрішній стандарт компанії, обов’язковий для виконання екіпажем.

Дозвіл на виліт з несправностями: MMEL, MEL та CDL

Довідник оперативної інформації (QRH – Quick Reference Handbook)

Коли щось іде не так, час є критичним фактором. QRH – це компактний довідник, спеціально розроблений для швидкого доступу до процедур у нештатних та аварійних ситуаціях.

Він містить витяги з найважливіших чеклістів та інструкцій з FCOM/AFM, представлені у максимально стислому та чіткому форматі.

Це дозволяє екіпажу негайно розпочати правильну послідовність дій для стабілізації ситуації. QRH є обов’язковим доповненням до основних посібників на борту.

Дозвіл на виліт з несправностями: MMEL, MEL та CDL

Час від часу окремі компоненти літаків можуть виходити з ладу.

MMEL

MMEL (Master Minimum Equipment List) є основним документом, який регламентує мінімальний список обладнання, який встановлюється виробником повітряного судна.

MMEL має бути схвалений авіаційною владою, де було розроблено літак, а також може змінюватись внаслідок змін в системах та конструкції літака.

MEL

На основі MMEL кожна авіакомпанія розробляє свій MEL (Minimum Equipment List). MEL адаптований до конкретного літака (з урахуванням його модифікацій та встановленого обладнання) та затверджується національною авіаційною владою оператора. Він чітко визначає, з якими саме несправностями літак може виконувати політ, які обмеження при цьому діють, та які спеціальні процедури (оперативні чи технічні) необхідно виконати.

Відкладені дефекти фіксуються та контролюються авіакомпанією. Перед виконанням польоту екіпаж ознайомлюється з дефектами та, враховуючи їх характер, застосовує ті чи інші обмеження в польоті (висота, швидкість, механізація і т.д.). Пілот має право відмовитись від польоту, якщо вважає ситуацію небезпечною.

Існують дефекти, при наявності яких виконання польоту забороняється (No-Go або Aircraft ON The Ground). У такому випадку виконання польоту не дозволяється до моменту усунення.

Minimum Equipment List: як літаки літають з дефектами

CDL

CDL (Configuration Deviation List) схожий на MEL, але стосується допустимих відсутніх зовнішніх елементів конструкції літака (наприклад, невеликих панелей, обтічників), які не впливають на його льотну придатність.

Навчання льотних екіпажів

Навчальний посібник для екіпажу (FCTM – Flight Crew Training Manual)

Знати процедуру – це одне, а розуміти її суть та вміти застосовувати найкращі практики – інше. FCTM створений саме для поглиблення знань та навичок пілотів. Він доповнює FCOM, пояснюючи філософію керування літаком, рекомендовані техніки пілотування, нюанси роботи систем та можливі підводні камені. FCTM допомагає зрозуміти «чому» процедури саме такі, і «як» їх виконувати найефективніше та найбезпечніше. Він є важливим інструментом під час початкового навчання та періодичної підготовки.

Адаптація та Філософія

Корпоративні Документи та Додаткові Процедури

Окрім документів від виробника, авіакомпанії мають власні посібники.

Найважливішим є Operations Manual (OM), який зазвичай поділяється на частини (A, B, C, D) та охоплює всі аспекти діяльності: загальну політику (A), експлуатацію літаків (B – часто включає FCOM, SOPs, MEL для цього типу), маршрути та аеродроми (C), навчання (D).

Також існують Supplementary Procedures (Додаткові процедури), що описують дії в специфічних умовах, не повністю охоплених FCOM (наприклад, польоти в екстремальних погодних умовах).

Порівняння підходів Airbus та Boeing

«Філософії» авіаційних виробників відрізняються. Наприклад, Airbus робить більший акцент на автоматизацію, інтегровані системи захисту (fly-by-wire), стандартизацію кабіни та роль пілота як менеджера систем («Dark Cockpit Philosophy»).

Boeing традиційно надає перевагу більшому «ручному» контролю, тактильному зворотному зв’язку (рухомі важелі управління тягою, штурвал) та зберігає за пілотом ключову роль у прийнятті рішень, хоча більш пізні лайнери також високо автоматизовані.

Згадані відмінності відображаються у структурі та стилі документації.

Електронні Польотні Портфелі (EFB)

Ера паперових посібників поступово минає. Електронні польотні портфелі (EFB) – планшети або вбудовані системи – революціонізували доступ до інформації.

Переваги EFB очевидні:

• Миттєвий доступ до будь-якого документа
• Легкий пошук потрібної інформації
• Просте та швидке оновлення даних
• Інтеграція з іншими інструментами (карти, погода, розрахунки)
• Зменшення маси на борту

Сьогодні EFB поділяються на «портативні» та «вбудовані». Сучасні системи інтегруються з управлінням польотом, показують трасу польоту, позицію літака, погодні радари та синхронізуються з системами обслуговування. Пілоти отримують електронний доступ до AFM, FCOM, SOP, QRH, MEL та інструкцій без необхідності носити паперові документи.

Отже

Авіаційна документація — цілісна, ієрархічна система, де кожен елемент відіграє свою роль. Розуміння цієї системи, призначення кожного документа та їх взаємозв’язку є ключовим для професійної підготовки пілотів.