Флаттер — це небезпечне явище, яке може виникати під час польоту літака. На відміну від звичайних вібрацій чи турбулентності, воно має особливу природу: конструкція літака (наприклад, крило або кермо висоти) починає самостійно коливатися, а ці коливання поступово зростають замість того, щоб затухати.
Флаттер виникає через взаємодію трьох чинників:
- інерційних сил (маса літака та його частин),
- аеродинамічних сил (тиск і потоки повітря),
- пружних властивостей конструкції (жорсткість матеріалів).
Перші дослідження цього явища розпочалися ще у 1920-х роках, а вже в 1930-х воно стало серйозною проблемою для авіації, коли швидкості польотів суттєво зросли. Зрештою, саме глибоке розуміння флаттера дозволило інженерам подолати одну з найбільших меж в історії авіації — звуковий бар’єр у 1947 році, коли Чак Йегер здійснив свій легендарний політ.
Чому виникає флаттер?
Причина у тому, що центр маси конструкції не збігатися з її центром жорсткості та центром тиску. У результаті під час польоту частина літака може “розгойдуватися”, і замість того, щоб зупинятися, коливання стають дедалі сильнішими. Це і є флаттер.
Існує так званий критичний швидкісний поріг флаттера — швидкість, з якої починається це явище. Якщо його досягнути, конструкція може зазнати серйозних пошкоджень або навіть зруйнуватися.
Для пілотів важливо мати базове розуміння, що таке флаттер, щоб усвідомлювати ризики та уникати перевищення критичних швидкостей.
Отже
Флаттер — це прихована загроза, яка може проявитися лише на певних швидкостях і умовах. Його дослідження та врахування в конструкції літаків — запорука безпеки польотів. Завдяки сучасним методам проєктування ризик флаттера сьогодні значно зменшений, але кожен пілот має знати, що це за явище і чому воно небезпечне.
