Мінімуми в авіації та чому польоти затримують

Нерідко літак, що летить до одного аеропорту здійснює посадку в іншому, і капітан аргументує це поганою погодою. Чому інколи літаки не мають можливості та прав здійснити посадку в певних летовищах, а також про метеомінімуми в цілому розкажу далі.

Експлуатаційні мінімуми

Затримки авіарейсів, або ж їх скасовування трапляються доволі часто. Це нормально, і нерідко пов’язано з поганими метеоумовами, або, як часто кажуть, через «нельотну» погоду.

Звісно, сучасні літаки спроможні виконувати зліт, політ чи посадку при доволі низькій видимості, чи навіть за умов бовтанки. Однак погода буває настільки несприятливою, що польоти за таких умов стають як мінімум сильно ускладненими, або й небезпечними.

Для характеристики «критичної» погоди встановлюють критерій — експлуатаційний мінімум. Він визначає мінімальні значення висоти нижньої межі хмар та горизонтальної видимості, при яких можливе виконання польоту. Встановлюється саме для зльоту та посадки.

Існує три види мінімумів в авіації:

• Літака: встановлюється виробником літака, тобто це умови, за яких виробник гарантує безпечну експлуатацію літака.
• Аеродрому: встановлюється для конкретного аеродрому, в залежності від особливостей ЗПС, її світлосигнального та аеронавігаційного обладнання. Також залежить від характеристик місцевості та її рельєфу.
• Екіпажу: встановлюється в залежності від допусків пілотів до виконання тих чи інших польотів або для специфічних метеоумов.

При ухваленні рішень про політ застосовується найгірший із трьох мінімумів: літака, аеропорту та екіпажу. Тобто якщо аеродром готовий прийняти літак при видимості 200 метрів, а мінімум екіпажу 300 – здійснення посадки в таких умовах заборонено.

Вітер

Обмеження по швидкості та бокової складової вітру становлять вагому складову мінімумів літака та екіпажу. Зліт та посадка відбуваються проти вітру або з невеликою попутною складовою для безпеки та скорочення розбігу. Боковий вітер вимагає корекції та може бути небезпечним при посадці, особливо за наявності поривів. Поривчастий вітер підвищує ризик крену, особливо при наближенні до землі.

Сильний вітер становить небезпеку, що вимагає умінь та вжиття додаткових заходів при посадці. Деякі аеропорти мають обмеження по характеристиках ЗПС та розташування, що впливають на здійснення зльотів/посадок в умовах сильного вітру.

Стан злітно-посадкової смуги

Особливості злітно-посадкової смуги, а саме її довжина, ширина, наявність світлосигнального обладнання, а також обслуговування за критичних погодних умов формують метеомінімуми аеродрому.

Несприятливі погодні умови, такі як інтенсивний снігопад або переохолоджений дощ можуть зводити всю роботу з очищення ЗПС нанівець, через що аеродром закривається на багато годин.

Категорії аеродромів (ICAO CAT minimums)

Окремо виділяються категорії мінімумів ICAO, які характеризують вимоги до точних заходів на посадку. Категорій аеродромів п’ять: I, II, IIIA, IIIB, IIIC.

• ICAO CAT I: видимість на ЗПС має бути не менше 550 метрів, а по вертикалі 60.
• ICAO CAT II: горизонтальна видимість щонайменше 300 метрів, вертикальна щонайменше 30.
• ICAO CAT III: ділиться на підкатегорії в залежності від видимості, від IIIC(200 м) до IIIA (30 м).

Чим нижча категорія посадки — тим більші вимоги як до аеропортового обладнання, чистоти ЗПС, освітлення і т.д. Також ростуть вимоги до систем та автоматизації самих літаків (для здійснення заходів на посадку при близькій до нульової видимості). Менші літаки, як правило, обладнані для польотів лише по CAT I ILS.

Окремо виділяють обмеження екіпажів: не кожен пілот має допуск на посадку за CAT III.

Затримки

Причини затримок зазвичай різні. Здебільшого причиною є саме погодні умови, рідше — проблеми на борту літака.