Здорова урбаністика в Україні — міф, чи реальність

Зміст

• 1991 – сьогодення
• Стагнація та виклики розвитку
• Що далі, або чому нічого не змінилось?
• Урбаністика, благоустрій міст, або нарешті по темі
• Ми не знаємо, що таке правильно і красиво
• Що таке урбаністика?
• Проблему вирішить час
• Маршрутки та електротранспорт
• Мікрорайони
• Хаотичні забудови
• Парки
• Велодоріжки
• МАФи
• Дороги та тротуари
• Сміття
• Система управління міста, і, власне, мерія та громада

​Сьогодні постараюсь висвітлити тему зручності проживання в містах Незалежної, ролі зони комфорту, а також відповідальності за неї у житті кожного жителя — від немовляти до старого дідугана, який “клянчить” місце в переповненому автобусі. Отож, поїхали…

1991 – сьогодення

І пролунало “Слава..” .. а, ні, про це потім. В далекому 1986-му бабахнув Чорнобиль, перебудова зазнала краху, ми нарешті отримали визнану! Незалежність. Не просто так, що важливо. Тодішній Навальний в лиці Чорновола постарався, студенти поголодували на Майдані, походили туди-сюди, і … Здійснилось! На уроках історії ми стали вивчати історію своєї неньки, географія стала значно цікавішою, ми, начебто, стали вільними.

Стагнація та виклики розвитку

За 25 років основні гілки влади досі пропитані старими пердунами, які час від часу роблять рокіровку між собою. 10, а то і більше відсотків населення безслідно зникло. Хтось став працювати на благо сусідів, а хтось просто помер у 60.. 65.. (чи яка у нас там статистика) Колишні гіганти промисловості дали задній хід, або просто заглухнули без підтримки великого та потужного Савка.

Що далі, або чому нічого не змінилось?

Далі щось краще, безумовно. От коли саме ми “вистрелимо” – питання більш вагоме. Чому не змінилось? – все просто: до сьогодення вареник місили наші старі добрі друзі: просмалені потрібними зв’язками та ресурсами чиновники, а також їм “вдячні” за роботу наші батьки. Змінить Україну час, і це не 20, 30, і може навіть і не 50 років.

Історичний досвід інших країн показує, що подібні трансформації є тривалим процесом, особливо для країн, які вийшли з-під впливу Радянського Союзу.

Урбаністика, благоустрій міст, або нарешті по темі

Не знаю, чому саме, та мене завжди цікавило те, по чому я іду, їду, в що викидаю сміття та наскільки зручно це для пересічного Іванка з під села, який приїхав покоряти “Місто”. Ось як зараз бачу, який прилив кайфу в мене вливали банальні речі: рівна дорога, чисті обочини, капітальний ремонт вулиць, скверів, або чогось атомарного, типу нового смітника коло дому.

І зараз, начебто, нескладно стати свідком фінальної стадії, а то і результату таких викрутасів, переїхавши в край чужий(про нього пізніше), та якось не спішу. Хоча, хто його зна, що там далі..

На жаль, значно мало цікавих з погляду моїх ідеалів осідлали український край. Розглянемо основні моменти, що відрізняють нас від чужини, а потім підсумуємо, що нам слід зробити, щоб рядовий українець був задоволений.

Ми не знаємо, що таке правильно і красиво

У нас не знають, що таке комфорт. А ще більше, що таке зона власного комфорту, і насамперед відповідальність за неї. Ми робимо унікальні євроремонти(бісить слово) у старих, ледве живих хрущовках, а на подвір’ї не завжди викидуємо цигарки у відро від сміття, мотивуючи це неналежною роботою комунальників.

Для багатьох поняття “зима без ожеледиці”, або “дороги без ям” – лише плід фантазій, і це також хвороба, своєрідний рак українця. Чому так? – ми зомбі, і насамперед тому, що нас частенько не цікавить світ навколо. Немає можливості поїхати за кордон? – вибачте, та Інтернет її дав нам давно, нехай віртуально..

Ми відмовляємось від утеплення дому, бо один-двоє сусідів відмовились заплатити. Ми боїмось змін, і це, завше, у головах кожного, і у мене, скоріш за все, теж..

Що таке урбаністика?

Урбаністика — наука про облаштування міст(у нашому випадку — скоріш.., як домовитись про облаштування).

Проблему вирішить час

На жаль, як уже згадувалось, проблему вирішить час. Кожного року стаю свідком чогось нового та зразків “покращень” у столиці, та навіть своєму рідному місті. Інше питання — якість цих робіт, та це уже інше.. Далі постараюсь у форматі тез розказати про те, чого нам не вистачає та що варто змінювати саме зараз:

Маршрутки та електротранспорт

Їх потрібно назавжди виключити із громадського транспорту. Це дешево і зручно лише для тих, хто їх купляє, та зовсім не для громад. Звісно, існує ілюзія зручності такого транспорту: та не піддавайтесь їй. Той факт, що зупиняють вам, де зручно, ще не означає, що їх варто боготворити.

Місткість автобуса у 5 і більше разів більша, аніж у маршруток. Більшість доріг України (навіть у Львові) без проблем приймуть цей транспорт. А тепер про основні ліки. Це, як не дивно, електротранспорт.

Трамваї та тролейбуси місткі, приносять менше шкоди навколишньому середовищу, та, як не дивно, набагато краще “вжилися” в багатьох містах світу.

Мікрорайони

Мікрорайони уже давно втратили свої позитивні сторони там, де виростали вперше. Зазвичай вони віддалені від міст, із не до кінця правильно сформованою інфраструктурою та дешевим, неякісним житлом.

Хаотичні забудови

У Києві, та інших містах України останнім часом усе забудовують. Саме так, усе, усе, що пустує. В ідеалі — недалеко від метро. І не завжди чистими методами ще на етапі планування. А що уже говорити про вдалий розподіл середовища, паркінги тощо?..

Парки

Люди все менше стають прив’язаними до місця роботи. Все більше думають про відпочинок, і парки — важливий елемент будь-якого міста. На разі, мало парків України доведені до порядку. Лише у столиці близько 5 найбільших парків потребують ремонту.

Велодоріжки

Найбільшою проблемою є не сама відсутність доріжок, а насамперед брак чіткого та системного планування.

Велодоріжки створюються фрагментарно, без інтеграції у загальну транспортну мережу міста. Замість продуманих маршрутів, що охоплюють ключові точки міста, велосипедні доріжки часто з’являються як випадкові вставки, які не забезпечують безпечного та зручного переміщення.

На деяких вулицях, наприклад, поблизу Хрещатика чи Майдану Незалежності, велодоріжки встановлюються вздовж тротуарів. Вони часто не мають чіткого логічного продовження або закінчуються раптово, змушуючи велосипедистів виїжджати на проїзну частину, що створює додаткові ризики.

Схожа історія стосується велодоріжок по Берестейському проспекту — вони нагадують не веломагістраль з центру до Академмістечка, а якісь недогризки від метро до метро, після чого доводиться таскати велосипед по підземках. Це незручно, особливо коли ти працюєш в доставці й таскаєш разом з собою нелегкий велосипед з їжею в рюкзаку.

МАФи

Одна із неякісних реалізацій малого бізнесу міст України. У свій час(до розвалу СРСР) біля площ, де формувалися потоки людей, існували пустинні території, що за підтримки 90-х, стали розплідником цих некрасивих базарів, що зовсім не є добре, як мінімум, з погляду естетики. Як це владнати? Просто.

Потрібно в таких місцях побудувати якісно облаштовані території, типу торгових центрів, де будуть облаштовані ті самі МАФи, та інші торгові точки.

Дороги та тротуари

Дороги — одна із найбільш яскравих дзеркал рівня корупції у нашій державі. Планування дорожньої інфраструктури — показник бездіяльності окремих органів Укравтодору. Як відомо, грошей завжди доходить мало, і якісно уже нічого “не зробиш”. Як владнати проблему? На жаль, з верхівки: нечесні тендери на капремонт у нас звична справа.

З появою “Прозорро”, розіграш стає більш коректним, і все стає ледь-ледь краще, спостерігається масовий ремонт по країні, на момент початку 2018-го – в основному на Сході держави.

Сміття

Так склалось, що більшість українських міст, перш за все, столиця, тонуть у смітті. Так, недостатньо сміттєвих баків і тд.. та погодьтесь, така картина — не розв’язання проблеми.

Я от не звик кидати, нехай навіть жуйку, куди попало, а ви?

Система управління міста, і, власне, мерія та громада

Основна і найбільш вагома проблема — зв’язок громада/влада. Паперові методи, або варварські, зазвичай, не сильно працюють. В ідеалі їх комбінувати. Як це зробити в наших реаліях — не знаю.