Чому в Україні погані дороги: три основні причини
Не знаю, чому, та це питання мене хвилювало ще в дитинстві, можливо, вабили подорожі, а, можливо, просто рано побачив красиве та доступне за кордоном. Далі розкажу, як розумію проблему поганих доріг в Україні, а також узагальнено опишу системні причини низької якості дорожньої інфраструктури.
В Україні якість автомобільних доріг історично залишалася на низькому рівні через низку проблем: недостатнє фінансування, застарілі методи ремонту, нестачу кваліфікованих кадрів та глибоко вкорінену корупцію. Додатково, війна з 2022 спричинила руйнівні наслідки для дорожньої мережі, що ще більше поглибило проблеми.
Розглянемо основні причини
Коли говорять про проблеми українських доріг, одразу виникає питання: що саме є причиною такого стану? Можна виділити три основні фактори, які впливають на якість дорожнього покриття в Україні – це гроші, уміння і корупція.
Гроші
В сусідню Польщу, де все рівненько і кишить автобанами, було вкладено велику суму з боку Євросоюзу та різних фондів. Перш за все, дороги — транспортні вузли, що забезпечують безперебійне та чітке функціонування залежних вузлів економіки. Через країну проходить чимало міжнародних автошляхів на південь Європи, що, очевидно, зіграло роль. Почалось «зростання» ще у 2000-х, а досягло піку у 2004, коли країна увійшла до ЄС.
Що цікаво, в основному проводиться саме капітальний ремонт, побудова автобанів та відповідної інфраструктури, а не ямковий, який виправдав себе лише у тих випадках, коли загальний стан покриття на високому рівні.
А у нас що? Корупція, про яку далі, відсутність фінансування та дураки, які не надто знають, що роблять. Про це далі.
Уміння
Недостатній рівень кваліфікації спеціалістів та застарілі технології – ще один чинник погіршення якості доріг. У країнах Західної Європи дорожнє будівництво здійснюється за участю фахівців, які регулярно проходять навчання та використовують сучасні матеріали та методи. І, що важливо, отримують конкурентну заробітну плату.
В Україні ж для тимчасового ремонту часто використовують матеріали, які не забезпечують довгострокової стабільності покриття.
Часто можна зустріти ситуації, коли для тимчасового ремонту використовують так званий «гарячий асфальт», що кидають у заповнену водою яму в надії, що він з часом випарується чи «виправить» ситуацію. Такий підхід свідчить про відсутність системного планування і професійного підходу до розв’язання проблем.. ну і про недостатнє (можливо, частково вкрадене) фінансування.
Корупція
І ось, мабуть, найболючіше питання – корупція. Вона проникла у всі рівні управління: від місцевих чиновників до керівників державних органів. Непрозорість розподілу коштів, підряди, які проводяться за сумнівними схемами, – все це призводить до того, що виділені інвестиції не приносять бажаного результату.
Як можна будувати сучасні дороги, коли кожен крок контролюється особами, зацікавленими більше у власному прибутку, ніж у суспільному добробуті? Система, в якій процеси організовані більш-менш правильно, контролюється кожна копійка, а закупівлі проводяться прозоро, дає можливість ефективно використовувати ресурси. А у нас, на жаль, корупційні схеми осідають практично на кожному кроці, що перетворює дорожнє будівництво на «золоті гірки» для окремих осіб.
Слід зрозуміти, що ці три фактори – гроші, уміння і корупція – нерозривно пов’язані. Без стабільного фінансування неможливо впровадити сучасні технології і навчити кваліфікованих спеціалістів, а без боротьби з корупцією всі зусилля залишаться марними.
Сьогодні, коли ми стикаємося з руйнівним впливом війни, ситуація стає ще більш критичною. Проте навіть у цих умовах, завдяки міжнародній підтримці, наприклад, від Світового банку, Європейського інвестиційного банку та ЄБРР, проводяться аварійні ремонти і відновлюються ключові транспортні артерії. Це дає поштовх до подальших реформ у системі фінансування та управління інфраструктурою.
«Велике Будівництво» – прорив чи ілюзія?
Ініційована у 2020 році урядова програма «Велике Будівництво» мала на меті амбітне покращення транспортної, освітньої, соціальної та спортивної інфраструктури України. Згідно з офіційними звітами, за час дії програми було відремонтовано чи збудовано значну кількість кілометрів доріг, мостів, шкіл та дитячих садків. Це, безперечно, можна розцінювати як спробу зрушити з місця проблему занедбаної інфраструктури.
І насправді це було доволі успішним зрушенням.
Проте, оцінюючи програму, не можна оминути й численну критику, що її супроводжувала. Журналісти та експерти вказували на недостатню прозорість у відборі проєктів та розподілі коштів, підозрюючи програму у виконанні ролі політичної піар-кампанії «Слуги народу».
Особливе занепокоєння викликало різке зростання вартості будівельних робіт, що породило в суспільстві влучну, хоч і гірку назву «Велике крадівництво». Крім того, лунали звинувачення у використанні програми для політичної реклами та навіть у картельній змові серед підрядників.
Порівнюючи поточну ситуацію з досвідом інших країн, зокрема Польщі, стає очевидним, що для справжнього прориву в інфраструктурному розвитку необхідні значно масштабніші інвестиції та системний підхід. Польща, після вступу до Європейського Союзу, отримала колосальну фінансову підтримку, яка дозволила їй за відносно короткий термін побудувати сучасну мережу автобанів та інших важливих об’єктів.
Отже
Як на мене, щоб нарешті «відбудувати краще», Україні необхідно не тільки збільшити обсяги інвестицій, але й кардинально змінити підхід до управління проєктами, та суттєво реформувати систему. Сучасні цифрові рішення, блокчейн, прозорі тендерні процедури, використання інноваційних технологій і, головне, професійність кадрів (яких залучати доведеться уже не за 300-500 доларів) – ось що має стати фундаментом для створення сучасної дорожньої мережі.
Впевнений, що спільними зусиллями держави, бізнесу та громадськості ми зможемо змінити ситуацію. Наші дороги можуть стати не лише засобом пересування, але й справжнім символом нової України, де Велике Будівництво стане дійсно великим.
Залишити відповідь