Пошук посадкового майданчика з повітря
Пошук посадкового майданчика з повітря (англ. Precautionary Landing) – це важливе навчальне завдання для пілотів, яке використовується при загрозі небезпеки, але за справного літака. Наприклад, погіршилась погода, або комусь на борту стало погано, і потрібно якомога швидше «доставити» людину до лікарні.
Пошук посадкового майданчика з повітря
Для ефективного вибору майданчика з повітря використовують абревіатуру COWLS, що означає:
- W – Wind (напрямок вітру): найбезпечніше сідати проти вітру, оскільки це скорочує пробіг і не потребує корекції зносу. Проте, в певних ситуаціях краще посадка з боковим вітром на рівну і довгу поверхню (наприклад, дорогу), ніж на короткий ґрунтовий майданчик проти вітру. Якщо десь поряд є водна поверхня (без течії), можна по руху води візуально визначити напрям вітру, або уточнити у відповідних органів.
- C – Civilization (близькість до населених пунктів): варто вибирати місце посадки поблизу населених пунктів або доріг (для швидшої евакуації при нагоді).
- O – Obstacles (перешкоди): особливу увагу необхідно приділяти наявності високих перешкод, таких як ЛЕП, будівлі, особливо поблизу населених пунктів.
- L – Length (довжина майданчика): довжина майданчика має бути достатньою для посадки та зльоту (якщо передбачається, що потрібно буде пізніше виконувати зліт).
- S – Surface (поверхня): поверхня має бути тверда і рівна. Уникайте глибокого снігу, мокрого ґрунту або високих сільськогосподарських культур (за критичних обставин це може навпаки допомогти).
Огляд майданчика для посадки та сама посадка
Огляд майданчика для посадки виконується у два етапи:
- на висоті 1000/500 футів над рівнем землі (AGL)
- на висоті 500/200 футів
Вибір висоти залежить від рельєфу, перешкод та погодних умов.
Перший етап, «високий прохід» (High Pass), передбачає загальну оцінку майданчика, під час якої пілот оглядає великі перешкоди, оцінює довжину та якість поверхні. Важливо також вибрати наземні орієнтири для подальших маневрів.
Під час «високого проходу» (1000 або 500 футів AGL) пілот шукає можливі перешкоди, такі як дерева, будівлі чи водойми, і визначає загальний стан поверхні майданчика. Якщо є сумніви щодо безпечної ділянки, бажано спробувати підшукати інший майданчик.
Другий етап огляду – це «низький прохід» (Low Pass) (500 або 200 футів AGL), під час якого пілот детальніше оглядає майданчик.
На цій висоті краще видно дрібніші перешкоди. Важливо визначити зону приземлення і вирішити, чи безпечно сідати в обраному місці.
Після завершення низького проходу пілот повертається на висоту «кола» (500 або 1000 футів AGL), щоб розпочати захід на посадку.
Стандартна процедура передбачає звіт PAN-PAN чи просте сповіщення про характер події з місцем посадки (якщо є зв’язок з відповідними органами), якщо є потреба в допомозі, інструктаж пасажирів і виконання перевірки літака перед посадкою.
Далі відбувається сама посадка.
Залишити відповідь