Чому я проти багатоквартирних мурашників у Києві

Столиця України, Київ, динамічно розвивається, маючи населення близько 3-4 мільйонів людей. Це робить місто привабливим для бізнесу, адже сюди щороку приходять нові компанії, обираючи Київ центром для ведіння бізнесу, особливо на хвилі міграцій після російської навали та відносно безпечної ситуації. Зростаючий попит стимулює й будівельний сектор, адже забудовники прагнуть задовольнити потреби платоспроможного населення. Як мінімум, це було актуально до війни, і буде вочевидь в момент, коли вона завершиться.

Однак, бурхливе зростання новобудов, часто зведених без належного планування та врахування потреб громади, призвело до появи численних проблем. Далі розкажу, чому дешеві “мурашники” не є найкращим рішенням для розвитку міста, та розглянемо альтернативні підходи до забудови.

Історичний контекст

На початку 20 століття, як в Європі, так і в СРСР, виникла гостра потреба в доступному житлі для робітничого класу. Це призвело до масового будівництва панельних кварталів, таких як “хрущовки” в СРСР та країнах «партнерах». Ці будівлі, хоч і невисокі (2-3 поверхи), розв’язували проблему житлового дефіциту після другої світової.

У 1933 році Ле Корбюзьє, відомий архітектор, розробив “Афінську хартію” – містобудівний маніфест, який значно вплинув на сучасну забудову. Хартія чітко окреслила принципи комфортного житлового середовища, де важливими елементами стало:

• Просторе планування: невеликі за площею квартири в “хрущовках” компенсувалися просторими дворами та зеленими зонами, де люди могли спілкуватися та відпочивати.
• Гарне освітлення: великі вікна забезпечували доступ природного світла, покращуючи самопочуття мешканців.
• Функціональність: розташування шкіл, магазинів та інших необхідних об’єктів інфраструктури в пішій доступності робило життя людей зручнішим.

Радянський Союз, прагнучи швидко розв’язати житлове питання, робив акцент на дешевому та швидкому будівництві. Це призвело до появи одноманітних “коробок” з мінімальними зручностями. Хоча такі квартири давали й так задовбаним тоді людям омріяний дах над головою, вони не відповідали принципам комфортного житла, закладеним в Афінській хартії.

Сучасні забудови та чому вони лякають

Сьогодні подібні проблеми спостерігаються і в сучасних українських новобудовах. Зводячись на невеликих ділянках, вони часто не мають достатньо місця для облаштування зелених зон, дитячих майданчиків та паркувань. Це призводить до перенаселення, забруднення та шуму, роблячи життя в таких комплексах некомфортним.

На жаль, сьогодні нерідко можна знайти щось таке у Києві, Харкові та інших містах пост-совка. Такі коробочки здатні умістити немало людей, також вони непогано продаються, і, що зрозуміло, мають популярність. Та проблема в тому, що це аж зовсім не комфортне житлове середовище.

Так, можливо, усередині значно більші площі, а також достатньо хороші умови, порівняно із вище згаданими “хрущовками” тощо. Та практично завжди прибудинкова територія страждає від поганого упорядкування, відсутні нормальні дитячі майданчики, а також у ролі паркінгу виступають усі вільні ділянки при домі. І це неправильно. Це жахливо. Лякає.

Скандинавські країни, наприклад, демонструють успішний досвід створення комфортних житлових комплексів. Замість одноманітних “мурашників”, там будують квартали з просторими озелененими дворами, зручними зонами відпочинку та паркінгами. Це робить життя людей не лише комфортним, але й сприяє розвитку соціальних зв’язків та формуванню відчуття спільноти.

Отож

Як на мене, люди повинні більше думати не лише про прихисток над головою, а також над комфортом зовні, наявністю усіх побутових плюшок та умов для комфортного життя, як це роблять, наприклад, у більш цивілізованих державах, де питання комфорту дещо на іншому рівні сприйняття.

Вас може зацікавити:

Як стати пілотом: кроки, ліцензії та умови Авіаційне пальне та його види Чому я не люблю Київ Автобусні тури по Європі: як підготуватись та що потрібно пам’ятати