Колись я писав, чому не люблю Київ — за цей вічний хаос, де бетонні джунглі перемагають здоровий глузд. Потім я захоплювався містами для людей у Європі, де кожен метр простору продуманий для комфорту.
За останні роки світ змінився: львівський вокзал став взірцем європейського підходу, країна пройшла через неймовірні випробування, а Київ… Київ покрився ямами після аномальної зими.
Але є одне місце, де час не просто зупинився — він почав гнити. Це автостанція «Київ» на вул. Симона Петлюри, 32. Відома в народі як «Яма».
Від Городецького до занедбаної «Кузні»
Важко повірити, але це захаращене місце має глибоку історію. У 1896 році за проєктом легендарного архітектора Владислава Городецького тут збудували корпуси Південноросійського машинобудівного заводу.
До наших днів вціліли лише фрагменти майстерень, які пізніше стали частиною заводу «Ленінська кузня».
З 1995 року територія належала Петру Порошенку, а з 2018-го її викупив Сергій Тігіпко, який планував звести тут черговий ТРЦ.
Сьогодні ж замість архітектурної спадщини ми бачимо іржаві «скелети» конструкцій, що нависають над головами людей, створюючи атмосферу промзони.
Чому саме «Яма»?
Назва «Яма» — це не лише про стан душі цього місця, а й про його географію. Станція розташована у низині відносно будівлі вокзалу, вздовж русла річки Либідь.
Через таке розташування та відсутність нормальної зливової каналізації пасажири змушені перестрибувати калюжі та місити болото, яке тут не висихає тижнями.
Обіцянки, що потонули в болоті
У 2024 році ми всі чули гучні заяви. Concorde Capital Ігоря Мазепи викупив частку в «Укрпасі» і обіцяв «людську реконструкцію» за 70 млн грн. Нам малювали рендери з фудкортами, сучасними залами очікування та зонами відпочинку. Реконструкція мала закінчитися ще влітку 2025-го.
Сьогодні на календарі березень 2026-го. Що ми маємо?
- Статус проєкту: заморожено.
- Причина: юридичні тяганини через земельну ділянку та «брак професіоналів».
- Результат: пасажири продовжують місити болото в очікуванні своїх рейсів.
Естетика смітника та напівпорожній «Еко-Маркет»
Гляньте на ці фото. Це не кадри з документалки про життя в гетто. Це головний транспортний вузол столиці воюючої країни, яка прагне в ЄС.
«Еко-Маркет» тут — це окрема пам’ятка абсурду. Величезна коробка, половина якої нагадує складські приміщення з напівпустими полицями. Поки пасажири з сумками стоять під дощем або палючим сонцем, тисячі квадратних метрів використовуються максимально неефективно.
Невже так важко віддати частину цієї площі під цивілізовані кав’ярні, де люди змогли б посидіти в теплі та чистоті? Замість цього — запилені вітрини та атмосфера привокзального гастроному з 2004 року.
«Яма» як вирок урбаністиці
Територія навколо — це суцільна антисанітарія. Пил, болото, недопалки та іржаві металоконструкції, що нависають над головами, як скелети минулої епохи.
Порівняйте це зі Львовом. Там змогли розмежувати потоки, прибрати хаотичну парковку і зробити простір інклюзивним. У Києві ж 10 тисяч пасажирів щодоби проходять через цей принижуючий квест.
Що далі?
Це не просто «недолік», це діагноз управлінській системі міста.
Поки ми не приберемо цей гадюшник, який зустрічає туристів та проводжає своїх же, всі розмови про «Digital Kyiv» та європейські цінності залишатимуться лише текстами у Facebook.
Старт робіт по реконструкції знову перенесли на весну 2026-го (ага, повірив).
Але дивлячись на те, як «Яма» продовжує гнити, віри в чергові обіцянки майже не залишилося. Це місце — сором для Києва, і воно має бути змінене не «на папері», а в реальності.
