Школа, ЗНО, вища освіта – чи воно того варте?

… Нетипове питання, правда? Нерідко задумувався про це, а не просто так. У світі культ дотримування норм, правил, без дотримування яких завчасно відомо: “будеш двірником” (с). Не знаю, як там раніше, але на сьогодні підхід “Work hard, play hard” не завжди актуальний. Розкажу, чому так, особливо в Україні.

Дитинство, школа

Ми усі змалку готові до того, що скоро доведеться зануритись в глибоку яму(або піднятись на тридесятий ешелон, думайте як хочете), що, неначе круги пекла Данте нестимуть певні зобов’язання. Перший і найбільш тривалий – школа, навчання, ілзюзорні плюшки від долі.

Треба так, як диктує суспільство…

Ну ок, вчишся собі і норм. Та якби все так просто! Нерідко проблемою дитинства стає надмірне “заохочення” зі сторони батьків, оточення вчитись не “як вийде”, а так, як “слід”. Для когось це поняття символізує ідеальну успішність, для декого ж – відвідування закладу час від часу.

Рік, два, чотири, одинадцять! Питання: а навіщо? Навіщо вивчати по 11 років англійську, яку і опісля відвідин ВНЗ більшість не розуміє, математику, що практично ніде не зустрінеться на життєвому шляху, та бодай структури елементів у хімії… ага, такі реалії, і я цьому свідок.

Основне, чому повинна навчити школа – співжиттю в суспільстві.

ВНЗ

І ось, коли людина в зрілому віці(17-20) років “відходить” від шкільних буднів, їй дають свободу! Та ще й яку: можливість не вставати зранку, або вибратись за 100-200км від рідного дому. Круто, скажете? Ну таке, відповім я.

Враховуючи проблеми профорієнтації у світі, в Україні, можу з упевненістю сказати: 90% студентів не працюють/вчаться за призначенням. А тепер уявіть: це ще +4-7 років.

Проблема, або до чого все, сказане вище

Час… Надто багато коштує процес, який не гарантує успіху, щастя та радості. І в цьому випадку, як на мене, не слід жертвувати.

За останніми даними Міністерства охорони здоров’я, рік тому більше ста дівчат до 14ти стали мамами, а у віці від 15 до 17 років з’явилось на світ близько 5 тисяч немовлят.

А якщо так? не встиг відсмоктатись від дебільних буднів типового студента/школяра – і тепер о боги! “виховуй” своє чадо

Профорієнтація

І саме тому я проти сучасного розуміння навчання. Чому б не дати можливість людині обдумати, що для неї правильно, а що ні, невже так складно спитати дитини, що їй подобається, і якщо це, наприклад, скелелазіння, розвивати її у даному напрямку? Фіг там.

Дорослі знають краще, адже тьотя Оксана, жінка Іванової подруги, який виїхав за кордон по грін карті, каже, що економістам платят доляри. От і потік молодих безхарактерних дебілів запущено.

Чому дітей уважають за неспроможний ні на що шматок плоті, аргументуючи це різними нісенітницями або “великим” досвідом?

Здоров’я

На жаль, час не лише минає, він ще і лишає нас основного – здоров’я. Змалку на нас накидують великий рюкзак із 5ма книгами і відправляють у довгу непросту путь.

І ок, якщо школа за 2 кроки від дому, зазвичай же абсолютно не так. От і раптом виявляється, що у дитини сколіоз, або, що ще більш дивно та тупо – грижа/протрузія і тд.

Інше питання – зір. Раптом! нам втирають в молоді голови про те, що смартфони/телевізори і тд – нездорова панацея, і саме вони принесли короткозорість, астигматизм і тд.

Теорія не цілком правдива, хоча б тому, що у більшості випадків причиною стаєряд зовсім інших факторів. Більш детально я писав про це в окремій статті.

І нікого не хвилює проблема “сухого ока”, яка стала проблемою сучасного світу, звісно ж ні. Основне – менше компа. І все, інше нас не хвилює, ибо лишний раз открыть Википедию и вычистить сознание от парочки мифов – удел особенных.. странников??..

Та і тут не все. Приміщення більшості шкіл погано опалюються, ну або, що не менш важливо, охолоджуються. Погодьтесь, розумово працювати в офісі, де влітку здох кондиціонер не особливо приємно. Та у школі можна! Усі просто звикли..

Висновок

Я зовсім не проти навчання в усіх його проявах на сьогодні. Єдине, що мене турбує – відсторонене від потреб/бажань/умінь бажання соціуму відфільтрувати суспільство “згідно трендів, тенденцій”. Як на мене, дитинство – саме той незаплямований побутом час, коли людина мислить адекватно, без жодних “не стане часу, грошей, можливостей”. І, як на мене, це справжня “дорослість”, яка змалку шліфується роботизованими індивідами за 40.

Отож, думайте головою, вирішуйте, дізнавайтесь, розвивайтесь, а коли зрозумієте, де “тепліше” – тягніться туди)